Справжні реалії лікування онкології в Україні: відверте інтерв'ю з Матюшенко

Джерело: 24 канал

В інтерв'ю вона відверто розповіла про свою історію. А також зауважила, як кожен українець може вплинути на ситуацію з онкозахворюваннями в Україні.

Зверніть увагу У МОЗ розповіли про стратегію боротьби з онкологією: що вона передбачає

Про українські реалії для онкохворих

Створювати благодійні фонди для того, щоб робити добрі справи в Україні, а не "підкилимні справи" – не так популярно. Вас на це надихнув власний досвід лікування від лімфоми Ходжкіна 4 стадії з аутотрансплантацією кісткового мозку. Що ви пообіцяли собі робити для онкохворих, стаючи на шлях допомоги?

Все починається з нас. Мабуть, кожен онкохворий пацієнт, кожна людина, яка зіштовхнулась з онкологією, розуміє ситуацію в Україні з лікуванням.

Інеса Матюшенко / Скриншот з відео

Потрібно починати з себе. Більшість проєктів, фондів або громадських організацій, які є наразі в Україні для дорослих онкохворих, створені такими пацієнтами як я.

Чого саме вам бракувало в українських реаліях під час лікування і чи можна це змінити?

Якщо нестачу ліків можна компенсувати фінансуванням, то є деякі аспекти, які залежать не тільки від держави, а від нас самих. В нашому суспільстві дуже розвинена канцерофобія (нав'язливі думки, які пов'язані зі страхом захворіти на рак – 24 канал).

У нас немає культури підтримки онкопацієнтів і загалом людей, які зіштовхнулись з якоюсь хворобою. В нашому суспільстві популярне міфічне мислення. Дуже часто люди не довіряють доказовій медицині і звертаються за допомогою не в профільні онкологічні клініки, а намагаються розв'язати (проблему – 24 канал) самотужки.

Варто прочитати Робота на свіжому повітрі сприяє зменшенню ризику одного з видів раку

Я розумію причини цього. Через нестачу грошей на лікування у закладах доказової медицини люди починають шукати простіші варіанти. Так вони збиваються з правильного шляху, втрачають час і звертаються в онкологічні заклади вже на пізніх стадіях.

В Україні немає культури скринінгу. Також українці не звертаються до сімейного лікаря за профілактичними оглядами, а тільки коли дуже "припече".

Думаю, що це комплексна проблема. Кожна людина може на це вплинути: бути відповідальним, не закриватися від інформації і читати якомога більше про онкологію.

Що Україна робила раніше для онкохворих і що вона робить зараз? Коли ми зможемо говорити про позитив?

Остання державна програма, яку прописали для розвитку онкологічної служби в Україні, була у 2016 році. Від того періоду до 2019 року в державі була відсутня жодна стратегія того, як Україна виходитиме зі статусу "другого місця в Європі за онкологічними захворюваннями".

Що Україна робить для онкохворих / Фото Getty Images

Рік тому почали писати Національну стратегію контролю онкологічних захворювань. Прописуватиметься план: конкретні кроки та бюджет під цю стратегію того, як Україна упродовж 5 років покращуватиме допомогу для онкохворих пацієнтів.

Про спримайння діагнозу

Чому люди соромляться свого діагнозу? Чому вони не говорять про хворобу?

Через свій досвід я абсолютно розумію людей, які бояться розповідати про хворобу. Про мій діагноз знало дуже мало людей – тільки мої рідні.

Я не хотіла, щоб на мене дивилися так, ніби в мене смертельна хвороба і я помру через 2 тижні. Я абсолютно себе не відчувала людиною, яка скоро помре.

Я розуміла, що маю онкологічну хворобу. Я розуміла, що маю протокол лікування і повинна його пройти, хоч це буде важко. Навіть коли я спілкувалася зі своїми близькими, бувало, що біля мене починали плакати. Було таке відчуття, що мене вже ховають.

Сучасними методами можна вилікувати онкологію / Фото Getty Images

Є такий стереотип, що рак дорівнює смерть і після поставлення діагнозу немає жодного виходу. Але наразі є сучасні протоколи лікування, таргетна терапія та імунотерапія.

Також є клінічні дослідження, завдяки яким можна отримати лікування безкоштовно найновішими імунізаційними препаратами. Після поставлення діагнозу дуже погана тактика – опускати руки. Потрібно йти до лікарів та обирати шляхи лікування.

Про реабілітацію після одужання

Чи є в Україні реабілітація після онкології: психологічна чи фізична?

Після трансплантації кісткового мозку я прийшла в норму приблизно через 3 місяці. Місяць я провела в лікарні і була лише в ліжку. Мені потрібно було заново вчитися бути активною і загалом звикати до свого організму. Я мала абсолютно новий імунітет.

Якщо ти хочеш підібрати для себе якусь реабілітацію після лікування, потрібно шукати її у приватних клініках. На практиці – її немає.

Цікаво Знайшли спосіб прогнозувати рак грудей на 5 років вперед

Нещодавно ухвалили закон про реабілітацію. 1 квітня стартує нова програма медичних гарантій, в якій теж прописують психологічну підтримку і реабілітацію. Хочеться, щоб це втілювали на практиці.

Inspiration Family / Ютуб благодійного фонду

Ми маємо групу на фейсбуці, де є понад 3 тисяч людей. Це пацієнти, яким тільки поставили діагноз, і їхні родичі. Можна звернутися до нас і отримати алгоритм дій. Адже в Україні відсутня дорожня карта пацієнта.

Що варто робити щороку нашим глядачам, аби бути впевненим, що звістка про онкозахворювання не застане їх зненацька?

По-перше, потрібно слухати свій організм. Якщо є швидка втома, підвищена температура (вона може підійматись упродовж якогось періоду), втрата ваги. Це все перші дзвіночки, але не потрібно панікувати. Треба підтримувати контакт зі своїм сімейним лікарем.

Симптоми онкологічних захворювань / Скриншот з відео

Якщо хтось в родині хворів на рак, теж потрібно звертати увагу на цей діагноз. Деякі види раку передаються спадково.