Чому деякі люди плачуть після сексу

Деякі люди можуть плакати чи сумувати після сексу. Не тому, що секс не сподобався або вони не отримали оргазм, а просто без причини. У медицині це явище отримало назву посткоїтальна дисфорія (ПКД) – почуття смутку, занепокоєння чи агресії після статевого акту, чи мастурбації.

Також на тему Скільки часу потрібно жінкам та чоловікам, щоб досягнути оргазму

Посткоїтальна дисфорія

Згідно з результатами одного опитування, 46% жінок хоч раз у житті плакали після сексу. Дослідження ПКД у чоловіків показало, що 41% із 1635 учасників відчували це у якийсь момент життя, а 3,1% відчувають регулярно.

До симптомів ПКД відносять:

• депресію;
• плач;
• занепокоєння;
• роздратування чи агресію;
• жаль чи провину;
• сором;
• панічні атаки.

Чому люди плачуть після сексу

Депресія. Дослідження показало, що психологічний стрес є проблемою, яка тісно пов'язана з ПКД. У людей з депресією це явище відбувається з більшою ймовірністю.

Тривога. Плач – поширена реакція на тривогу, а плач після сексу може бути реакцією на зняття фізичної напруги чи занепокоєння щодо сексуальної активності.

Тригер. Секс та оргазм можуть змусити людей почуватися більш вразливими та незахищеними. Через це вони більш сприйнятливі до спогадів про важкі або травмуючі події. Навіть під час приємного сексуального контакту за згодою секс може стати тригером.

Фізичний дискомфорт. Диспареунія – медичний термін, який означає болючі відчуття в області статевих органів. Цей стан мають близько 7,5% жінок віком 16 – 74 років під час вагінального проникнення.

Гормони. Секс може спричинити викид в організм низки гормонів, у тому числі окситоцину та дофаміну. Оргазми також можуть спричинити викид гормону пролактину. Підвищення та подальше зниження рівня гормонів під час та після сексу можуть вплинути на настрій.

Що робити

Посткоїтальна дисфорія може бути діагностована лікарем-сексологом або терапевтом. Якщо після сексу ви відчуваєте смуток, занепокоєння чи пригніченість, можна спробувати самостійно заспокоїтись за допомогою цих методів:

• ведення щоденника;
• техніки релаксації;
• теплий душ;
• вправи на глибоке дихання;
• абстрактні заняття, наприклад перегляд фільму;
• спілкування з партнером.

У довгостроковій перспективі може допомогти розмова із фахівцем. Це може бути індивідуальна консультація чи парна. Останнє може бути гарною ідеєю, якщо ПКД впливає на партнера або якщо ви вважаєте, що саме проблеми у відносинах сприяють посткоїтальній дисфорії.