Сифіліс: як не підхопити моторошну хворобу

Історія хвороби

Одна із версій походження цієї недуги на території Європи розповідає, що у 1493 році сифіліс привезли моряки, які разом з Христофором Колумбом пливли відкривати "Новий світ", себто Америку. Вони цією хворобою заразилися від аборигенів, що мешкали на Гаїті. Багато з них приєдналися до армії короля Франції Карла VIII, який вдерся в Італію 1494 року.

До слова: Чому жінки схильніші до венеричних захворювань

У довгий шлях до Неаполя французи взяли зі собою не лише 30 тисяч вояків, а й прихопили повій з фрейлінами. Для епідемії на той час вистачило б і однієї пари заражених. Після того, як Неаполь опинився біля ніг Карла, святкували всі – і солдати, і "домашні" повії і ті куртизанки, які прибували ледь чи не з усієї країни. І поки Карл VIII планував відкусити шматочок привабливої сонячної Італії, сифіліс підступніше готувався, як позбавити короля щонайменше хрящів носа. Але про це згодом.

1496 року епідемія сифілісу поширилась на територію Франції, Італії, Німеччини, Швейцарії, потім – в Австрії, Угорщині, Польщі, і це призвело до загибелі понад п’яти мільйонів людей. За чотири роки епідемія сифілісу поширилася всією Європою та вийшла за її межі, фіксувалися випадки захворювання в Північній Америці, Туреччині, також в Південно-Східній Азії, Китаї та Індії.

Першовідкривач Америки Христофор Колумб

Цю теорію підтверджують документи, що належать Фернандесу де Ов'єдо та Рую Діасу де Ісла – двом лікарям з іспанським походженням, які на власні очі бачили повернення Колумба з Америки. Де Ов'єдо підтвердив, що хвороба, з якою він вперше зіткнувся в Європі, була знайома іспанцям, які вже розробили методи лікування.

Найбільшу плутанину надалі дослідження цієї хвороби вніс британський хірург XVII сторіччя Джон Гантер.

Джон Гантер

Він стверджував, що сифіліс і гонорея – це одне захворювання. А відбулося все так: 1767 року він зробив собі ін'єкцію гноєм, який попередньо "позичив" у хворого на гонорею. Гантер не знав, що пацієнт хворіє одразу на дві недуги – сифілісом та гонореєю, тому й запевняв усіх, що це одна і та ж хвороба. Лише за 70 років цю теорію вдалось спростувати у Франції.

Як можна підхопити сифіліс

Заразитися цією древньою хворобою найчастіше можна через статеві контакти. Дуже рідко, але трапляються випадки, коли підхопити недугу можна через предмети побуту. Це, наприклад, посуд, люльки, сигарети.

Є чотири стадії сифілісу:

1. Невидима – її важко відчути чи помітити
2. Первинна – тверда шкірна виразка
3. Вторинна – висип на долонях рук і стопах
4. Третинна – гуми, тобто вузлики запальної тканини. Найчастіше гуми зустрічаються в печінці, але можуть розвинутися в серці, шкірі, кістках та інших тканинах. Через ці симптоми на останній стадії сифілісу в людини провалюється ніс.

Є ще один своєрідний вид сифілісу – вроджений. Якщо жінка під час вагітності заражена інфекцією, хвороба може перейти від матері до дитини. Сифіліс у цьому випадку поводиться парадоксально. Бо чим довша тривалість існування інфекції у матері, тим менший ризик передачі дитині. А от у жінок з раннім прихованим сифілісом ризик передачі хвороби коливається від 30% до 60%.

При вродженому сифілісі в дитини проявляються такі симптоми:

• гепатоспленомегалія – синдром під час якого збільшуються селезінка та печінка;
• асцит – скупчення рідини в черевній порожнині і шкірний висип, особливо пухирі на кінцівках.

Про цю хворобу навряд чи заведено говорити вголос. Але варто, бо за даними ВОЗ, щодня венеричні хвороби підхоплює понад мільйон людей. А сифіліс на останній стадії може вразити шкіру, слизові оболонки, внутрішні органи, хрящі й кістки, центральну нервову систему.