Під час сміху, чханні та не тільки: чому виникає нетримання сечі та що з цим робити

Стресове нетримання сечі, або інакше – нетримання сечі при напрузі, – стан, коли відбувається мимовільне виділення сечі з уретри при фізичних навантаженнях, кашлі та чханні.

Також на тему  Не лише косметична проблема: чому в жінок ростуть вуса

Чому виникає стресове нетримання сечі

Стресове нетримання сечі може бути пов'язане:

• З ослабленням зв'язкового апарату незміненого сечівника та уретровезикального сегмента.
• Зі змінами сечівника або сфінктера уретри.

Розрізняють три ступені нетримання сечі:

• легка: при сильному кашлі та швидкій ходьбі, відділення кількох крапель;
• середня: ознаки з'являються при спокійній ходьбі та легкому фізичному навантаженні;
• важка: характеризується тим, що виділення сечі може бути навіть через зміну положення тіла.

Фактори способу життя, які можуть впливати на розвиток нетримання сечі, включають ожиріння, куріння, рівень фізичної активності та дієту. Модифікація цих факторів може зменшувати вираженість нетримання сечі.

Пацієнтам, які страждають на ургентні позиви до сечовипускання і нетримання сечі, рекомендується знизити споживання кофеїновмісних напоїв для зниження інтенсивності позивів.

Лікування стресового нетримання сечі

Лікування потрібно розпочинати з тренування м'язів тазового дна, а також поведінкової терапії.

Поведінкова терапія, або тренування сечового міхура, полягає у дотриманні пацієнтом заздалегідь встановленого та узгодженого з лікарем плану сечовипускань, тобто пацієнт повинен мочитися через певні проміжки часу. Програма тренування сечового міхура спрямовано прогресивне підвищення інтервалу між сечовипусканнями.

Вправи для тазових м'язів із застосуванням методу біологічного зворотного зв'язку – рекомендується виконувати від 30 до 50 скорочень на день тривалістю від 1 до 15–20 секунд. Завдання методу біологічного зворотного зв'язку – набуття пацієнтом уміння скорочувати специфічні м'язові групи під самостійним контролем.

Хірургічні методи лікування також можуть застосовуватись за відсутності ефекту. До цієї групи входять пацієнтки зі стресовим нетриманням сечі, які не планують вагітність і у яких відсутні в анамнезі раніше проведене хірургічне лікування нетримання сечі, нейрогенна дисфункція нижніх сечовивідних шляхів та симптоматичний пролапс тазових органів.

Основним методом лікування нетримання сечі у жінок є субуретральні синтетичні слінги, нині це найчастіший метод хірургічного лікування стресового нетримання сечі у жінок.