Подорожі мають негативний вплив на здоров'я

Стійкі до протимікробних препаратів мікроорганізми відповідальні за більш ніж 2,8 мільйона інфекцій та 35 тисяч смертей на рік лише у США. Легкість, з якою поширюються резистентні організми та гени стійкості до антибіотиків, перетворила цю ситуацію на глобальну проблему охорони здоров'я.

Також на тему Чому призначають антибіотики до та після операції

Наприклад, відомо, що поїздки до інших країн сприяють глобальному поширенню резистентності до антибіотиків. Проте невідомо, як вихідний стан кишкової мікробіоти впливає на ризик перенесення генів резистентності та її структурні зміни під час поїздки.

Нове дослідження впливу подорожей

Група вчених під керівництвом Регіни Ларок з Гарвардської медичної школи вивчила зразки калу великої групи міжнародних мандрівників зі США, щоб оцінити роль мікробіоти кишечника перед поїздкою у сприйнятливості організму до стійких бактерій та вплив подорожі на мікробіоту кишечника, загальна кількість генів носійство різних штамів кишкової палички.

Загалом у аналіз увійшли 267 мандрівників. 101 мандрівник (38 відсотків) мав принаймні один із трьох цільових мікроорганізмів, стійких до антибіотиків. З них 99 привезли бактерії, які продукують бета-лактамази, 18 – ентеробактерії, стійкі до колистину, та троє – ентеробактерії, стійкі до карбапенему.

Подорожі сприяють антибіотикорезистентності

Крім того, вчені виявили, що порівняно з вихідним станом мікробіоти після поїздок у мандрівників скоротилася мікробна різноманітність, а також різко збільшилася чисельність організмів сімейства Enterobacteriaceae.

Крім того, у 67% мандрівників вчені виявили штами кишкової палички, яких не було у вихідному стані. Примітно, що вакцинація від черевного тифу та вживання нефільтрованої водопровідної води захищали від зараження новими штамами кишкової палички. Також вони знайшли безліч генів, відповідальних за розвиток антибіотикорезистентності.

Всі ці результати додатково підтверджують, що глобальне пересування окремих людей може викликати зростання антибіотикорезистентності у популяції. Проте відкриття захисних чинників, які перешкоджають зараженню, потребують подальшого вивчення.