Бронхіальна астма у вагітних: у чому ризики
Розбираємось, з чим може бути пов'язане посилення симптомів бронхіальної астми під час вагітності та як взяти астму під контроль у цей важливий період.
Бронхіальна астма – це хронічне захворювання. У однієї людини симптоми астми можуть змінюватися залежно від різних обставин і прийнятих препаратів терапії.
Також на тему Як насправді куріння впливає на дитину під час вагітності: результати нового дослідження
Для неї зазвичай властиві такі симптоми, як:
- напади утрудненого дихання та задухи;
- свистячі хрипи;
- задишка;
- важкість у грудях;
- кашель.
Бронхіальна астма під час вагітності
Бронхіальна астма є приблизно у 13% вагітних у всьому світі. Передбачити, як зміняться симптоми астми у жінки під час вагітності, неможливо. Загострення чи погіршення перебігу астми часто відбувається через перебудову організму жінки.
Наприклад, у першому триместрі симптоми астми можуть посилюватися у зв'язку зі збільшенням вмісту прогестерону. Цей гормон призводить до зміни газового складу крові, через що виникає частіше і поверхове дихання.
Поява задишки на пізніх термінах вагітності зазвичай пов'язана зі збільшенням розмірів матки та погіршенням функції зовнішнього дихання.
Проблеми лікування астми під час вагітності
Вагітні жінки зазвичай не беруть участь у клінічних випробуваннях ліків, у тому числі ліків проти астми. Зараз у нас є деяка інформація про профіль безпеки інгаляційних кортикостероїдів та їхню комбінацію із засобами, що розширюють бронхи. Щодо інших протиастматичних засобів ми знаємо поки що менше.
Не дивно, що у багатьох жінок виникають питання безпеки застосування препаратів від астми під час вагітності.
Приблизно у половині випадків пацієнтки з астмою відмовляються від приймання ліків на час вагітності, оскільки бояться нашкодити плоду. На жаль, це може сприяти погіршенню перебігу астми.
Медикаментозна терапія бронхіальної астми під час вагітності ґрунтується на тих же принципах, що й в інших пацієнтів із цим захворюванням, проте важливо підібрати схему терапії індивідуально.
Основу лікування зазвичай становлять інгаляційні кортикостероїди. У ході терапії лікар може поетапно збільшувати або зменшувати їхню дозу, а також додавати або скасовувати інші препарати.