Десять міфів про туберкульоз та їхнє спростування

Насправді туберкульоз передається через повітря, коли людина довго перебуває у закритому приміщенні разом із хворим на туберкульоз легень, який кашляє і не отримує лікування.

Читайте також: Епідемія туберкульозу в Україні: чому за 20 років проблема не подолана

Цей та інші міфи про туберкульоз спростувала в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, яка послалася на дані експертів громадської організації "Інфекційний контроль в Україні".

Міф другий:

Щоб не заразитися туберкульозом, потрібно частіше мити руки і прибирати дезінфікуючими розчинами у місцях, де перебуває багато людей.

Спростування: мити руки і прибирати справді необхідно, щоб запобігти багатьом хворобам, але таким чином від туберкульозу себе не захистиш. Адже туберкульоз передається через повітря, і єдиний спосіб знизити ризик – регулярно провітрювати приміщення. У медзакладах, де лікуються хворі на туберкульоз, також постійно опромінюють повітря ультрафіолетом.

Якщо серед вашого оточення є людина, яка кашляє понад 2 тижні – делікатно порекомендуйте їй звернутися до сімейного лікаря. У будь-якому випадку спілкуватися з такою людиною краще на відкритому повітрі – там туберкульоз не передається.

Міф третій:

На туберкульоз хворіти соромно, бо це хвороба людей з неправильним способом життя.

Спростування: ризик захворіти збільшується за певних умов. На туберкульоз частіше хворіють безробітні, безпритульні, люди, які живуть за межею бідності, ув’язнені, а також мігранти, військовослужбовці, медики, шахтарі і металурги. Ризик підчепити туберкульоз підвищують ВІЛ-інфекція, злоякісні новоутворення, цукровий діабет, автоімунні захворювання. Великий ризик і в людей, які пережили пересадку органів або кісткового мозку. Небезпечним є і тривалий близький контакт з хворим, який не отримує лікування. Від більшості цих обставин ніхто не застрахований.

Читайте також: Вчені назвали причину появи туберкульозу

Міф четвертий:

В СРСР туберкульоз був під контролем медиків, адже всі люди зобов’язані були проходити флюорографічне обстеження. А проблеми з туберкульозом в Україні – результат руйнування радянської диспансерної системи.

Спростування: зараз захворюваність на туберкульоз в Україні – на рівні 80-х років минулого століття. Це в 2-3 рази менше за показники 60-70-х років. При цьому завдяки неконтрольованому вживанню антибіотиків у СРСР Україна страждає від поширення стійких до лікування форм цієї недуги.

А флюорографічне (або правильніше – радіологічне) обстеження грудної клітини не є ефективним методом виявлення ані туберкульозу, ані інших хвороб. Усе через малу чутливість і нездатність виявити причини змін у легенях.

На сьогодні існують надійні та швидкі методи лабораторної і радіологічної діагностики, всі вони доступні в Україні. Щоб ефективно застосовувати ці методи, необхідно вчасно запідозрити захворювання. Для цього сімейні лікарі мають опитувати своїх пацієнтів про чинники ризику і симптоми, що можуть свідчити про туберкульоз: тривалий кашель, пітливість, тривале, навіть незначне, підвищення температури, слабкість, схуднення. За результатами опитування пацієнта можуть скерувати на радіологічне обстеження та аналізи.

Міф п’ятий:

Людина, яка лікується або лікувалася від туберкульозу, дуже небезпечна для свого оточення.

Читайте також: Туберкульоз можна здолати за 25 років

Спростування: небезпеку становить лише людина з туберкульозом легень, яка кашляє і при цьому не лікується. Через кілька тижнів після початку лікування така людина не може нікого заразити, навіть якщо в її аналізах ще залишається збудник недуги. Проте хворий повинен щодня приймати ліки, що призначені з урахуванням чутливості.

Міф шостий:

Туберкульозом можна заразитися у громадському транспорті, кафе, супермаркеті.

Спростування: туберкульоз не так швидко передається, як інші інфекції. Зазвичай заражаються люди, які проводять багато часу з хворим на туберкульоз легень. Це близько 8 годин щодня протягом 3 місяців до початку лікування. Тож насправді ризикують люди, які живуть або працюють з особою, яка довго кашляє, але не обстежується і не лікується.

При цьому чимало дорослих вже інфіковані туберкульозом. Проте 90% з них ніколи не захворіють через дуже сильний природний протитуберкульозний імунітет.

Міф сьомий:

Туберкульоз краще лікувати в стаціонарі: там є умови для ізоляції пацієнта. Крім того, в уколах ліки краще засвоюються.

Спростування: найкраще лікування туберкульозу – коли людина перебуває вдома і щодня приймає ліки під контролем медпрацівника. Залежно від стану пацієнта та обставин його життя, він або сам може приходити до медзакладу, або йому приносять ліки. Людина з туберкульозом, яка правильно лікується, не потребує ізоляції.

Майже всі протитуберкульозні ліки краще приймати у пігулках. А ін’єкції за потреби роблять на пункті амбулаторного лікування.

Переповнені пацієнтами лікарні створюють умови для "обміну" збудниками серед хворих і загрожують тим, що людина може набути стійкості до лікування.

Лікування туберкульозу тривале – від 6 до 20 місяців. Пережити цей складний час допомагають перебування у звичному оточенні, підтримка сім’ї та друзів, посильна робота та захоплення.

Проте є випадки, коли хворі на туберкульоз потребують стаціонарного лікування. У лікарнях, які не перевантажені, легше створити гідні і безпечні умови для пацієнтів.

Міф восьмий:

Якщо людина захворіла на туберкульоз – це назавжди.

Спростування: здебільшого навіть тяжкі випадки туберкульозу добре лікуються. Сьогодні в Україні є безкоштовними вся вчасна діагностика туберкульозу та медикаменти для лікування різних форм хвороби. Але, якщо людина приймає ліки з перервами, або взагалі відмовляється від лікування, збудник стає тренованим до дії ліків – набуває стійкості. Тоді лікування триватиме довше і є менш ефективним.

Більше того, така людина поширює на своє оточення стійкі форми інфекції. Тож близькі люди наражаються не просто на ризик хвороби, а на ризик розвитку найбільш несприятливої її форми.

Міф дев’ятий:

Лікування туберкульозу має побічні ефекти. Краще лікуватися народними методами.

Спростування: лікування справді може призводити до побічних реакцій, але за тяжкістю їх неможливо порівняти з туберкульозом. Єдине, що зробило туберкульоз виліковним – це спеціальні антибактеріальні ліки. Усі народні методи боротьби з туберкульозом (собачий чи борсучий жир, сушені комахи, трави тощо) люди застосовували у часи, коли не було сильних антибіотиків. Так намагалися компенсувати дефіцит необхідних для одужання білків, мікро- і макроелементів. Але в ті часи туберкульоз усе одно був смертельною недугою. Тож одужати без спеціального лікування не можна.

Міф десятий:

Вакцинація проти туберкульозу погано переноситься – місце ін’єкції часто довго не загоюється. До того ж, навіщо вона, якщо вакциновані люди все одне хворіють?

Спростування: ускладнення від вакцинації проти туберкульозу (БЦЖ) трапляються менше, ніж в 1% випадків. І більшість із цих ускладнень не потребує лікування. Нагноєння і утворення скоринки, що трохи кровить – нормальна реакція, що може тривати до 6 місяців і забезпечує утворення міцного імунітету.

Проте вакцинація справді не може повністю захистити від зараження і захворювання, а лише знижує ризик туберкульозу. Але саме завдяки вакцині діти зараз хворіють на туберкульоз дуже рідко. У них практично немає тяжких випадків туберкульозу, від яких раніше помирали або отримували непоправні наслідки для здоров’я.