При жуванні клацає щелепа: наскільки це небезпечно та що робити
Джерело:
NHSТочний діагноз чому клацає щелепа може поставити тільки лікар після опитування та обстеження. Але найчастіше це повʼязано з дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба. Якщо вас нічого не турбує, зазвичай лікування не потрібне.
Скронево-нижньощелепні суглоби з'єднують нижню щелепу з черепом і працюють як шарнір. Разом з м'язами вони допомагають нижній щелепі рухатися вгору і вниз, і сторони вбік, уперед, назад.
Також на тему Як правильно відбілювати зуби: поради провідного стоматолога
Чому клацає щелепа
Коли нижня щелепа та суглоби вирівняні, людина може жувати, ковтати, говорити та позіхати. Але якщо м'язи, зв'язки, кістки щелепи та скронева кістка не синхронізовані в русі та не вирівняні, виникають проблеми.
Дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба – це розлад м'язів щелепи, скронево-нижньощелепних суглобів та нервів. У цьому стані порушується рухливість щелепи, також часто з'являється лицьовий біль. Точну причину дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба часто важко визначити.
Іноді це пов'язано із такими проблемами: неправильним прикусом, скреготом зубами, стресом, травмами або захворюванням скронево-нижньощелепного суглоба.
Симптоми дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба:
- біль в області щелепи, вуха та скроні;
- клацання, тріск або скрегіт під час руху щелепою;
- головний біль у скроні;
- важко повністю відкрити чи закрити щелепи;
- щелепа блокується, коли людина відкриває рот.
Що робити коди клацає щелепа
Найчастіше біль і дискомфорт минають самі. Також є методи, що допомагають полегшити симптоми. Щоб зняти біль у щелепі потрібно
- Їсти м'яку їжу, наприклад каші, омлети та супи.
- Не їсти тверду їжу і не жувати жуйку.
- Пити парацетамол чи ібупрофен.
- Прикладати до щелепи пакети з льодом або тепловий компрес – залежно від того, що полегшує біль.
- Масажувати болючі м'язи щелепи.
Якщо ці способи не допомагають, потрібно звернутися до терапевта, щоб він призначив лікування. Зазвичай лікар рекомендує носити капи, призначати фізіотерапію чи консультацію з вузькими фахівцями – стоматологом чи психологом. Якщо консервативні методи не допомагають, пацієнтові пропонують хірургічне лікування.