Штучні підсолоджувачі не вгамовують голод та тягу до солодкого: у всьому винен кишківник

Наші смакові рецептори на язику легко обдурити. Такі речовини, як сахарин, неотам, ацесульфам, аспартам, сукралоза, адвантан, стевія і ло-хан-го, бувають у сотні разів солодші за справжній цукор, але при цьому не містять калорій. 

Увага Ефективні способи, які допоможуть тримати імунітет в тонусі

Нове дослідження підсолоджувачів 

Коли вчені, досліджуючи сприйняття смаку, відключили лабораторним мишам рецептори, відповідальні за визначення солодкого, вони були здивовані тим, що тварини все одно надавали перевагу продуктам зі справжнім цукром. 

Виявилося, що у верхніх відділах кишечника є спеціальні клітини-нейроподи, які не лише визначають, що саме ми їмо, а й посилають про це сигнал у мозок. Спочатку їх помилково назвали ентероендокринними клітинами через їхню здатність виробляти різні гормони. Але останні дослідження показали, що вони можуть надсилати нервові сигнали, які досягають мозку за мілісекунди.

Кишківник відрізняє підсолоджувачі від цукру

Щоб підтвердити гіпотезу, вчені виростили у лабораторії клітини верхнього відділу кишечника миші та людини. Коли в організм потрапляє справжній цукор, він стимулює нейроподи, і вони вивільняють глутамат як нейротрансмітер.

Штучний цукор викликав вивільнення іншого нейротрансмітера, АТФ. Від того, яку речовину виділили клітини кишечника, мозок моментально розуміє, чи ми з'їли цукор або замінник.

Потім дослідники вимкнули нейроподи в кишечнику живої миші, щоб довести, чи ці клітини справді керують нашим вибором їжі. У результаті тварини їли всю запропоновану їжу, не роблячи відмінностей між цукром та цукрозамінником.

Раніше науковці з'ясували, що штучні підсолоджувачі не такі шкідливі для організму, як цукор, але вони можуть накопичуватися в кишківнику і стимулювати місцеві бактерії до обміну генами й розвитку стійкості до антибіотиків.