Розсекретили 60-річну загадку реплікації ДНК

27 квітня 2021, 14:18
Читать новость на русском

Джерело:

Phys.org

За останні 60 років вчені з'ясували, що є певна програма, яка контролює час і порядок реплікації генетичної інформації, проте досі вони не могли пояснити існування такої конкретної тимчасової послідовності.

Міжнародна група вчених припустила, що здатність до реплікації має не тільки ДНК, але і всі регуляторні молекули, які її читають, а програма і процес визначення часу реплікації може мати певну мету.

До теми Чи передаються гени дітям від першого коханця та чи змінює вакцинація ДНК: текст про міфи

Час реплікації – ключ розгадки

Час реплікації забезпечує ідеальні умови для вибору: чи підтримувати всі регуляторні фактори (Епігоном) і зберігати ту ж функціональну інтерпретацію і інформацію в ДНК або змінити її, щоб викликати нові функції.

Вчені вирішили видалили білок RIF1, який необхідний для реплікації ДНК, і виявили серйозні зміни в роботі програми, в результаті чого всі сегменти хромосом реплікувались в різний час в різних клітинах.

Що показав експеримент з видалення білка RIF1:

  • У момент початку реплікації асоційовані з ДНК регуляторні молекули включалися і починали працювати неправильно.
  • З кожним новим етапом реплікації їх функція погіршувалася і в результаті тривимірне укладання хромосом також змінилася.

Ймовірно, порушення роботи епігенезом через збої програми часу реплікації дозволяє клітині більш не виконувати свої звичайні функції, а отримувати нові. Такі зміни можуть мати значний негативний вплив на здоров'я людини,
– вважають автори дослідження.

Перспектива відкриття

Програма часу реплікації дає змогу вченим вивчати детальніше молекулярні шляхи і біомаркери, які призводять до хвороб.

В результаті відкриттів в цій області повинні з'явитися нові способи більш ранньої і точної діагностики і нові ліки для лікування.

Зокрема, вчені припускають, що Епігоном може грати ключову роль для перетворення клітин в інші типи.

Якщо вчені зможуть підтвердити гіпотезу, це матиме неабиякий вплив на застосування стовбурових клітин в регенеративній медицині.