Любов до природи передається у спадок

На вулиці ми відволікаємось, розслабляємось і насолоджуємось єднанням з природою. Проте, любов до природи у всіх проявляється різною мірою. Вчені поцікавилися, чому деякі люди не можуть жити без багатогодинних прогулянок лісом, а іншим достатньо десятихвилинної ходьби до офісу.

Читайте також: Чому не всі люди з ожирінням мають проблеми зі здоров'ям

Нове дослідження любові до природи

Виявляється, любов до природи частково передається від батьків до дітей у спадок. Вчені попросили 1153 пари однояйцевих та різнояйцевих близнюків із реєстру TwinsUK (Великобританія), в якому вони оцінили свою любов до природи, вказали як часто хочуть виходити на вулицю, гуляти у парках та садах. Експерти вивчали, як генетика пояснює індивідуальні відмінності в орієнтації людини на природу.

Крім генів впливають й інші фактори

Дослідники виявили, що однояйцеві, або монозиготні близнюки, у яких майже 100% спільних генів, були більш схожі між собою у своїй орієнтації на природу у порівнянні з різнояйцевими, або дизиготними близнюками, які мають лише 50% спільного генетичного матеріалу. За розрахунками вчених, рівень потягу до природи обумовлений ​​спадковістю на 46%, а частота відвідування різних місць на природі – на 34%.

Але вчені впевнені, що справа не лише у генетиці. Існують фактори навколишнього середовища, які також пояснюють більшу частину відмінностей між людьми. Наприклад, учасники-міщани мали менше досвіду на природі просто через фізично обмежений доступ до неї. Тому дослідники наголошують на важливості доступності парків та садів у місті.

Вплив спадковості також знижується із віком. Швидше за все, що чим старша стає людина, тим на її поведінку більше впливають унікальні умови довкілля, ніж генетика, вважають експерти.