Чому важливо відвідувати психолога: поради, які вбережуть здоров'я

За даними Мінсоцполітики, майже два мільйони українців щороку стають пацієнтами психіатричних лікарень. А від різних нервових розладів страждає кожен третій житель нашої країни. У ВООЗ прогнозують, що до 2020 року нервово-психічні розлади увійдуть до першої п’ятірки хвороб, які спричиняють втрату працездатності.

Читайте також: Що таке вигорання на роботі, та як його уникнути: пояснення психолога

Такі невтішні цифри змушують усвідомити, що завдання кожної сучасної людини – дбати про душевну рівновагу та не боятися у разі необхідності звертатися по допомогу. Адже, пускаючи на самоплив симптоми перевантаження чи депресії, кожен з нас ризикує власним благополуччям та можливістю жити повноцінно.

Фахівці ГО Development Foundation (DF), яка здійснює психологічну підтримку бійців ООС та пропагує відповідальне ставлення до ментального здоров’я, розповіли, як запобігти вищеназваним загрозам та чому відвідувати психолога – нормально.

Що таке ментальне здоров’я?

Термін "mental health" часто перекладають як "психічне здоров’я", хоча він має дещо ширше значення і включає як емоційне та духовне, так і соціальне благополуччя. За визначенням ВООЗ, психічне здоров’я включає "стан благополуччя, в якому людина реалізує свої здібності, сприйняту самореалізацію, автономію, компетенцію, зв'язок між поколіннями та самореалізацію інтелектуального та емоційного потенціалу".

Тобто великою мірою стан людини залежить від низки факторів, зокрема, наскільки добре вона реалізує свої здібності, долає звичайні життєві труднощі, здатна протистояти стресам, продуктивно працювати і робити внесок у свою громаду. Якщо раніше термін "психічне здоров’я" пов’язувався з хворобами психіки, то тепер – це питання людини і світу. Наскільки людина може відчувати мир у собі і безпеку зовні. Однозначно можна стверджувати, що психічне здоров’я людини напряму пов’язано з психоемоційним кліматом у суспільстві.

У багатьох розвинутих країнах турбота про душевний стан є дуже важливою. Що стосується України, то ми лише розпочинаємо рух у цьому напрямку – згідно з планом медреформи, зміни на третинному рівні (надання спеціалізованої допомоги) почнуться вже у кінці 2019 року.

Психічне здоров’я має стати брендом. Воно є показником успіху. Якщо людина це знатиме і буде наслідувати лідерів, які на прикладі власного життя демонструють турботу про свій внутрішній стан, то вона знайде власні стратегії самозбереження. А також – буде звертатися за допомогою у разі необхідності.

Страх психологів: до чого тут СРСР?

Страх психологів та психіатрів пов’язаний зі стереотипами, які ми отримали "у спадок" із Радянського Союзу. Тоді в "психушку" потрапляли тільки буйні або ті пацієнти, яким можна допомогти виключно медпрепаратами і госпіталізацією. З цими людьми працювали психіатри. Іншого розуміння цієї теми не було впродовж довгих років.

Ті, хто сьогодні вважає, що відвідувати психолога – "ненормально", часто просто не бачать різниці між психологом, психотерапевтом і психіатром. Ще з іншого боку існує думка, що "сусіди дізнаються і подумають, що я хворий". Мало хто усвідомлює, наскільки простіше стає жити, коли вирішуєш психічні проблеми.

Ті ж негаразди із засинанням, нічні жахіття, порушення сну, тривожні думки, панічні атаки та багато іншого можна вирішувати у штатному режимі, не доводячи травмовану людину до стану, коли з’являється необхідність у лікуванні у психіатричних закладах, якими так налякані люди.

Багато психологічних проблем можна вирішити у штатному режимі

Подібна проблема не оминула і країни Заходу, проте там із цим зіштовхнулися ще 20-30 років тому. За цей час було проведено просвітницькі кампанії та глобальні реформи у галузі психічного здоров’я. Розуміння важливості ментального здоров'я і кількість звернень до фахівців зросли в рази.

Які ознаки того, що зі мною щось не так?

Першим завжди реагує тіло. Варто дозволити собі зупинитися і чесно відповісти на питання: "Як я сплю? Чи смакує мені їжа? Чи хочу я йти на роботу, а з роботи повертатися додому? Коли я востаннє посміхався? Чи відчуваю я зранку, що відпочив? Чи мрію я? Чи насолоджуюся я життям?"

Тоді можна зрозуміти, чи настав час допомагати собі. Психічно здорова людина може мати складні життєві ситуації, може плакати та горювати, але навіть у найскладніші моменти життя спрацьовує механізм самозахисту. Тіло буде подавати сигнали, а розум буде їх аналізувати і видавати рішення: "Втомився – йди спати", "Зголоднів – поїж", "Не хочеш іти на роботу, почуваєшся погано в колективі – шукай іншу роботу".

Коли психіка не здорова, то людина не може чи не бажає дослухатися до сигналів тіла. Або реагує на ці сигнали руйнівною поведінкою. Наприклад, ті, хто має залежність, роблять суперечливі здоровому глузду дії, навіть усвідомлюючи їхню шкоду.

Читайте також: Щогодини один українець покінчує життя самогубством: статистика

На те, що психологічне здоров’я, ваше або близьких людей, є у неналежному стані і варто задуматися про допомогу, можуть вказувати такі симптоми:

• Людина спить або їсть занадто мало чи занадто багато.
• Дистанціювання від людей і будь-яких активностей, асоціальна поведінка.
• Відсутність енергії та життєвих сил, коли на все байдуже.
• Складність з виконанням елементарних повсякденних завдань (дістатися до роботи, приготувати вечерю тощо).
• Почуття безпорадності та (або) безкорисності.
• Значні перепади настрою, які викликають проблеми у стосунках з близькими.
• Думки про заподіяння шкоди собі чи іншим.
• Постійні нав’язливі думки чи спогади, які "переслідують".
• Напруження в тілі, яке виникає без причин.
• Споживання наркотичних речовин, алкоголю у великих кількостях, куріння.
• Голоси "в голові" та віра у речі, які не відповідають дійсності.

Як правильно надати першу психологічну допомогу?

Про першу психологічну допомогу зазвичай іде мова, коли стається непередбачуваний інцидент, наприклад ДТП, на місці якого рідко є фаховий психолог. Однак є свідки чи перехожі, які можуть допомогти і тим, хто отримав психологічну травму.

Якщо потерпілий перебуває у стані шоку, то дуже бажано людині, яка надає допомогу, вміти робити це правильно. Як правило, спочатку працюють дуже прості речі: теплий чай чи вода, плед (якщо є можливість). Коли потерпілий починає трішки усвідомлювати, що сталося – сприймає мову та готовий вислухати, тоді з ним можна почати говорити.

Зазвичай спочатку людина все заперечує ("цього не може бути"), повертається до минулого і починає себе або когось іншого звинувачувати у тому, що сталося. Може, навпаки, "залітати" у майбутнє, яке завжди викликає страх. Тоді варто її дуже спокійно "заземлити" та повернути у момент "тут і зараз". Наприклад, запитати, чи зручно їй сидіти, або дати паперову хустинку і запитати, чи подобається її аромат. Тобто спробувати "вибити" людину з того стану, у якому вона перебуває. Вихід із найбільших криз починається з елементарних речей.

Правильна перша допомога може попередити посттравматичний синдром

Якщо людина керована і готова приймати допомогу – важливо давати їй випити води кожні 20 хвилин. Це радять, зокрема, ізраїльські психологи, які працюють при терактах та з жертвами травмуючих подій. Крім цього, важливо посприяти спілкуванню потерпілих із близькими людьми.

Дуже важливим є дихання: варто попросити потерпілого подихати і робити це разом з ним, даючи чіткі команди, наприклад: вдихаємо через ніс, пропускаємо це повітря через себе, слідкуємо за своїм повітрям. Спокійний тон і правильне дихання приводить людину у більш-менш емоційно-нейтральний стан. Тоді з нею можна поступово розробляти план наступного кроку.

Можна також допомогти знайти свою копінг-стратегію (те, що її "перемкне"), тобто якийсь спогад, ритуал чи просто фізичну вправу, яка сприятиме виведенню з кризового стану. Психолог DF Ольга Яковлева з власної практики розповідає, як це зробити максимально ненав’язливо:

Я спочатку пропоную людині подихати. Якщо бачу, що дихання у неї більш-менш стабілізується і очі просвітлюються, прошу її назвати свій стан: що вона зараз відчуває. Якщо вона не може цього зробити, спокійно пропоную варіанти. Коли людина каже, наприклад, "мені сумно", тоді питаю, як вона б хотіла почуватися, і пропоную згадати якусь подію з дитинства чи недалекого минулого, де їй було добре. Коли вона починає згадувати, намагаюся деталізувати: який був запах, світло тощо. Це і є особиста копінг-стратегія – коли їй буде погано, вона може пригадати цю ситуацію і деталізувати її, перемкнувшись таким чином на щось приємне.

Після надання першої допомоги потерпілого, якщо є необхідність, варто перенаправити до фахівців. Це може бути як психолог чи психотерапевт, так і, наприклад, соціальна служба. Все залежить від ситуації. Наприклад, коли сталася трагедія і хтось втратив близьку людину ​– поки не відбудеться похорон, будь-яка подальша допомога просто не спрацює. Тобто тут передусім варто знайти ритуальне бюро, якщо є потреба, залучити сусідів чи рідних, які допоможуть саме з похованням, приготуванням поминального обіду і необхідними для цього грошима.

Варто зазначити, що існує мобільний додаток PFAmobileUkraine, який можна безкоштовно скачати на Android. Програма містить детальний алгоритм дій при наданні першої психологічної допомоги та створена для того, щоб попередити посттравматичний синдром і правильно використати час, коли сильний стрес переростає у хворобу.

Психічне захворювання у близької людини: як жити

Передусім потрібно прийняти стан близької людини, а потім – дати собі можливість перемикатися на іншу діяльність. За необхідності, звернутися до фахівця. У родинах, де є залежні чи травмовані люди, може бути складна обстановка. Однак близькі мають розуміти, що, попри ситуацію, треба жити і виконувати певну свою місію. Це полегшує життя і їм, і тому, хто хворіє – людина не відчуває, що є тягарем для сім’ї.

Чи ефективні "служби довіри"?

Так. Особливо якщо вони працюють цілодобово і щодня. Для багатьох людей це – єдина можливість розповісти те, що на душі, "голосу в слухавці". Не кожен має можливість звернутися до психолога тоді, коли погано. А такі "лінії психологічної допомоги" – можливість у будь-який час доби на будь-якій відстані отримати пораду та підтримку. Це актуально особливо зараз, коли в країні війна.

Як знайти "свого" фахівця і не натрапити на шахрая?

Передусім варто звернути увагу на освіту – психолог повинен бути дипломованим фахівцем у сфері психології та медицини. Кожен, хто приходить на прийом, може не соромитися просити лікаря показати підтвердження фаховості. Або, що найпростіше, почитати про нього у Мережі, пошукати відгуки клієнтів чи помоніторити його соціальні мережі.

Величезний перелік наукових звань не завжди є ознакою практика чи професіонала. Теоретик може розгубитися від вигляду найпростіших емоцій пацієнта. Тому намагайтеся вибирати тих фахівців, які постійно практикують.

Читайте також: Чому виникає бажання міцно обійняти милих дітей чи тваринок

При першому контакті можна запитати психолога, чи має він досвід роботи з конкретною проблемою – це нормально. Справжній фахівець під час першої бесіди ніколи не буде вас просити повторно відвідати його сеанси або рекомендувати щось, не до кінця розібравшись із проблемою. Однак традиційна психологія зазвичай розрахована щонайменше на 8-10 сесій. Знову ж таки, залежно від того, з яким запитом приходить людина. Це завжди обговорюється і можна домовлятися.

Під час вибору "свого" психолога передусім варто враховувати власні відчуття і не забувати про результативність роботи фахівця. Психолог, який є професіоналом, стежить за клієнтом, регулярно відмічає зміну його стану і разом з ним це обговорює та аналізує.

Якщо ви плануєте відвідати психолога вперше, хвилюватися немає причин. Головне усвідомлювати, що це – ваше рішення, яке ви можете змінити в будь-який момент. На початку зустрічі запитайте про її тривалість та умови. Якщо щось не зрозуміло чи ви вагаєтеся – можете перепитати. Варто пам’ятати, що консультація у психолога –​ це стосунки на рівних, де обидві сторони розуміють свої права і обов’язки.

У психотерапії головне – довіра і контакт. Тому, якщо при зустрічі ви зрозуміли, що з цією людиною вам комфортно – це вже великий плюс.