Чи допомагають українським бійцям вітчизняні турнікети

Сучасний турнікет, механічний засіб для зупинки крові — це винахід американських військових лікарів. На початку ХХІ сторіччя він став невід'ємним атрибутом армій США, НАТО, Ізраїлю. На початку війни на Донбасі у 2014-му таких турнікетів в української армії взагалі не було. На озброєнні стояв винахід ХІХ століття — джгут німецького хірурга Фрідріха Августа фон Есмарха. Про сучасні турнікети бійці лише мріяли.

В'ячеслав Кубік — доброволець, морський піхотинець. У липні 2015 після нічної атаки ДРГ, він близько п'яти годин лежав під обстрілом. Втратив 70% крові і лише дивом залишився живим. У В'ячеслава на дві прострелені ноги у аптечці був лише один джгут Есмарха, якому він ще з навчань не довіряв. На щастя, В'ячеслава з бою витягли бійці "Правого Сектору". В них було два сучасні турнікети. Такі волонтери тисячами везли в зону бойових дій.

Саме волонтерська наполегливість примусила Міноборони почати перехід із ХІХ до ХХІ століття. Тендер Міноборони на тридцять тисяч турнікетів за 4,5 мільйони гривень виграла українська компанія "АВ-Фарма". Але щойно її продукція потрапила до аптечок військових, почалися скарги.

Скарги не відрізнялися різноманітністю. Здебільшого це розрив стропи у місці, де вона перекручувалася, відрив її від воротка і деформація воротка до такого стану, коли його не можна було провернути і зафіксувати. Дивним чином перевірки подібного не виявили.

У Міноборони запевняють, що скарг на АВ-Фармівські турнікети не було. Насправді вони є. І скаржників знайти не важко. Один із них лікується у Вінниці, у госпіталі від Міноборони України. Його прізвище стояло номером один у списку матросів, ще у 1993-му. Відслужив шість років, а коли почалася війна — повернувся знов. 3 березня 2015 потрапив під кулю. Вона розбила кістку п'яти.

Читайте також: Як військова прокуратура перетворює боротьбу з контрабандою в зоні АТО на фарс

Компанія “АВ-Фарма” та її успіх на тендері Міноборони викликають багато чуток. Угода про постачання 30 тисяч турнікетів була укладена 11 липня 2015. А виконана у повному обсязі менше ніж за два місяці. Тому там уявлялося велике виробництво. Насправді це — скромна будівля серед СТО. У ній і кабінети двох директорів-співвласників, і бухгалтерія, і цех, де працюють аж четверо людей.

Турнікет — виріб не простий. Його зібрання із кількох елементів потребує часу, якого рік тому було обмаль. Адже потрібно було закупити дефіцитну внутрішню стропу, два види матеріалу зовнішньої частини. Окремий цех це мав прострочити, спаяти, ще один відливав пластикові деталі. А ці четверо мали кожен із 30 тисяч виробів зібрати і перевірити.

Читайте також: Як колишній співробітник російського ФСБ нажився на пам'яті про кіборгів

Більше дивіться у розслідуванні журналістів "Слідство.Інфо".