Чи дочекаються маленькі онкохворі українці порятунку вдома
Лікарні, за будівництво яких брався не один уряд, так і залишаються в майбутньому. Після всеукраїнських марафонів зі збору грошей та гучних обіцянок медичні заклади так і залишились "довгобудами". Чи є світло у цьому тунелі? І чи тисячі маленьких онкохворих українців колись таки дочекаються порятунку вдома?
У тій самій Феофанії 2009 року мало розпочатися будівництво омріяної лікарні майбутнього для важкохворих дітей. Ініціатором проекту була Катерина Ющенко — дружина Президента. Навіть влаштувала всеукраїнський марафон зі збору коштів. Та далі фундаменту справа не пішла. І на початку 2011 уряд Азарова починає фінансувати інший глобальний проект — побудову нового корпусу "Охматдиту". На 60-ти тисячах квадратних метрах мало з`явитися 23 високотехнологічних відділення та 16 операційних. Кошторис склав майже 2 мільярди гривень. 3 роки лікарню майбутнього будували шаленими темпами. Встигли звести залізобетонний каркас, зробити фасад та комунікації.
Та наприкінці 2013 фінансування припинили. Півтора року об'єкт простояв без "консервації". У місцях, де не доробили дах, затікає вода. Почала з`являтись іржа та сталактити, а двір заріс будяками. Там просто неба гниють бельгійські вікна та французька плитка. Радіологічний корпус найбільше потрібен батькам онкохворих дітей. Його зведення майже завершили, а в підвалі не один рік припадає пилом дороге обладнання.
У бюджеті на цей рік на добудову "Охматдиту" заклали півмільярда гривень. Та роботи в найсучаснішій лікарні України і досі не почалися. Буксують тендери з відбору будівельників. А у парламентському комітеті з питань охорони здоров'я ще і перевірку ініціюють.
А тим часом сотні маленьких українців чекають на лікування, а батьки шукають непідйомні суми на закордонні клініки. На паркані, який оточує довгобуд, висять дитячі малюнки лікарні-мрії. Дехто з маленьких художників її так і не дочекається.
Автор — Ольга Михалюк.